Верховний Суд України у своїй постанові по справі надав висновок в питанні про визнання недійсними положень кредитного договору, як несправедливих.

Предметом даної справи був спір про недійсність пункту кредитного договору, згідно з яким плата за обслуговування кредиту є змінною величиною, яка розраховується за формулою.

ВСУ в постанові вказав, що згідно з положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення зазначеного Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту, якщо вони визначені формулою зі змінними величинами, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Оскільки за умовами спірного кредитного договору плата за обслуговування кредиту та за дострокове погашення кредиту не є конкретною сумою, а формулою зі змінними величинами, така умова суперечить ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» та затвердженим сторонами графіку платежів, за яким боржник повинен платити щомісяця фіксовану суму, де розмір щомісячної плати за обслуговування кредиту на весь період дії договору дорівнює нулю.